РУСЛАН СОБОЛЬ

голова ГС «Асоціація власників малого та середнього бізнесу».

Руслан має 14-річний досвід розвитку та управління бізнесом у сфері логістики, торгівлі, нерухомості. 

У 2012 році Руслан Соболь заснував Громадську спілку «Асоціація власників малого та середнього бізнесу». Учасники Спілки займаються захистом законних інтересів від протиправних дій органів державної влади та врегульовують проблемні питання, що виникають під час здійснення підприємницької діяльності.

Усі українські підприємці погодяться, що 2020 рік став одним із найскладніших за останній час. Безумовно, це був переломний рік для бізнесу: він заклав основи нових економічних відносин і нових правил виживання.

---

У рамках рубрики #DICTUM_talks презентуємо матеріал від партнера спеціального випуску Dictum Magazine Руслана Соболя — голови ГС «Асоціація власників малого та середнього бізнесу».

Перший важливий урок, який ми здобули за останній рік: максимальна кількість компаній перейшла в диджитал.

Насамперед виграли підприємці, які ще до карантину мали налагоджені майданчики в Інтернеті, комунікаційні, дистриб’юторські й логістичні канали. Утрималися на плаву компанії, які хоч і не мали потужного онлайн-представництва, але змогли вчасно переорієнтуватися та взяти максимум від цифрових переваг.

Хоча карантин і сильно вдарив по ресторанному бізнесу, але ті підприємці, які мали налагоджену систему або швидко перейшли на доставлення страв і товарів із магазинів додому, зайняли досить прибуткову нішу.

Відповідно, підприємці, які знехтували перевагами онлайну, проявили неготовність адаптуватися до нових реалій. Більшість із них не змогли дожити до кінця року або значно втратили в прибутках.

Другий урок 2020 року: програв той, хто не був готовий до дистанційки.

Перехід на віддалену роботу розкрив раніше приховані проблеми. Робітники, які лише вдавали, що вони працюють, створювали ілюзію бурхливої діяльності та просиджували офісні крісла, одразу відпали. На фоні їхньої неефективності на перший план вийшли «сірі конячки», яким вдалося зібратися та виправдати довіру директорів.

Довелося урізати багато витрат, які раніше здавалися життєво необхідними, а під час карантину відійшли на другий план. Підприємці зрозуміли, що роками витрачали багато грошей на супровідні послуги, які не приносили їм реальних прибутків.

Карантин сформував попит на нові професії.

Про деякі з них ми поки навіть і не здогадуємося. Упевнений, що наприкінці 2021 року можуть з’явитися нові напрямки роботи, пов’язані з інтернетом. Низка бізнесів отримає шанс перебудувати свої процеси та зайняти нові ніші.

На коні тут будуть компанії, які вчасно відреагували на потребу ринку, сформували нові продукти, узяли на себе сміливість стати першопрохідцями, показати на своєму прикладі всі переваги нових ніш, протоптати цю стежку для інших підприємців.

---

Роботу над помилками бізнес повинен робити самостійно

---

Я цілком переконаний, що деякі з таких професій можуть з’явитися вперше й в Україні. Є галузі, які досі не можуть працювати через обмеження: готельний, розважальний, туристичний бізнес. Вони постраждали найбільше. Але за 2020 рік деякі з них не опустили руки, а змогли переформатувати свій бізнес: онлайн-тури, купони й сертифікати зі значними знижками на подорожі одразу після відкриття кордонів тощо.

Звісно, вони ризикували, але це був виправданий крок: вони пішли на зустріч людям, які, як і вони, втратили кошти, але зберегли бажання до яскравих емоцій. Можливо саме ці гроші за подекуди божевільні, але своєчасні ідеї, і врятували ці компанії.

У скрутній ситуації підприємці почали шукати підтримку один в одного, і свою роль у цьому зіграли бізнес-асоціації.

До прикладу, ми консультували власників малих і середніх підприємств на початку введення карантину щодо коректності введення простою, законності звільнення працівників, відправлення їх у відпустки й запровадження дистанційного режиму роботи.

У таких ситуаціях перед бізнесом стоїть єдине завдання — вижити, а дотримання законів відходить на другий план. Саме в цих випадках ми допомогали підприємцям не дати приводів для контролюючих органів прийти з перевіркою після або навіть під час карантину та відібрати ті крихти, які ще залишилися.

---

2020 рік максимально прискорив переведення бізнесу в Інтернет

---

Але не всі підприємці в Україні мали змогу скористатися підтримкою від бізнес-асоціацій; тому вони чекали на допомогу від держави, як це відбулося в багатьох європейських країнах. Там був дієвий контакт між реальним сектором і державою: визначалися конкретні потреби галузей, які найбільше постраждали від карантину та вживалися реальні заходи з відновлення економіки.

В Україні ж, на жаль, бізнес (насамперед, малий і середній) — сам по собі, держава — сама по собі.

Це, з моєї точки зору, найважливіший висновок кризового 2020 року. Це те, про що потрібно задуматися, у тому числі владі, яка втрачає комунікаційний канал із сектором, який наповнює бюджет. Держава в нас не готова підтримувати реальний сектор. На жаль, відбувається стагнація: грошей усе менше, ВВП падає, підприємства, у тому числі державні, масово йдуть у мінус.

Важливо розуміти: допомога вважається допомогою, коли вона безумовна. Якби у влади було щире бажання допомогти, якби на це були гроші, підприємці б, як, наприклад, у Німеччині, отримали б на свої банківські рахунки перекази від уряду. Ти бізнесмен, маєш трьох співробітників, отримаєш 24 000 (8 000 на 3 людей). Цього, звісно, далеко недостатньо, але відчувалося б, що ти не сам на сам із проблемою, адже є держава й ти не дарма платиш податки.

---

Основний висновок за 2020 рік в Україні: на відчутну державну підтримку розраховувати не можна — ні звичайним людям, ні представникам малого та середнього бізнесу.

---

Однак ми отримали зовсім протилежне: умови для працівників і роботодавців, які значно обмежують підприємців, які дійсно постраждали від карантину, в отриманні допомоги. І не важливо, що 80–90 % виторгу твій бізнес має з «карантинних» КВЕДів, і фактично підприємство належить до якщо вони не в тебе не основні. Але, навіть якщо ти повністю відповідаєш усім вимогам, недосконалість системи звернення може звести нанівець спроби отримати допомогу. І дочекатися на неї вийде лише після кількох кіл пекла в судах, і то ще малоймовірно.

Додаткову «підтримку» держава підготувала у вигляді несподіваної зміни правил карантину й постійної невизначеності з подальшими умовами.

Одна з головних функцій держави в таких кризових ситуаціях — внести ясність. Ми прийняли такий закон, він працюватиме так, вплине на бізнес у такому форматі, діятиме в таких часових проміжках. Замість цього вони призначають карантин вихідного дня за 3 дні до вихідних і не публікують текст постанови, позбавляючи змоги зрозуміти всю суть обмежень, змушуючи ресторани скасовувати поставки товарів і безкоштовно роздавати продукти в онлайн-замовленнях на вихідних. Потім так само цей карантин скасовується без жодного пояснення доцільності, які були його результати, чи допомогло це знизити рівні захворюваності.

Інша історія — січневий локдаун. Упродовж місяця йшли палкі обговорення щодо того, коли його введуть, на який час, які саме обмеження діятимуть під час нього.

Завдання бізнесу — генерувати додану вартість і створювати робочі місця, саме на цьому сконцентрований кожен із нас. Але держава мені в цьому не допомогла: складно розпланувати фонд оплати праці та відпустки, коли невідомий чіткий план локдауну, не зрозуміло, чи потрібно знову орієнтуватися на дистанційний режим чи варто зовсім зупиняти роботу бізнесу та чекати завершення карантинних заходів.

---

Як підприємець я не маю вичікувати, коли держава вчергове обмежить мою роботу та на яких умовах це відбудеться

---

І таку картину ми спостерігали впродовж усього року. Але в такій нелегкій ситуації місцева влада може показати, що нарешті в громадах з’явилися господарі. Голови ОТГ мають вести за собою розвиток регіону та приймати рішення, спрямовані на підтримку бізнесу на його території. Тим паче децентралізація сприяє цьому. Я думаю, що місцева влада стане саме тим містком над прірвою між центральною владою та реальним сектором економіки.