Секрети успіху бізнесу нової генерації від Катерини Тімакіної

Новини

Світлана Мороз 12-05-2021 - 15:48

Катерина Тімакіна, засновниця бренду жіночого одягу Katerina Timakina business wear for women.

Одяг ділової жінки — один з найголовніших факторів, який впливає на формування її особистого бренду. Одяг додає жінці впевненості й елегантності, а почуваючись комфортно та красиво — вона готова плідно працювати та підкорювати світ.

У рамках проєкту Dictum_talks Світлана Мороз, адвокат, к.ю.н., керуючий партнер Юридична компанія Dictum поспілкувалася з Катериною Тімакіною, власницею бренду ділового жіночого одягу Katerina Timakina business wear for women.

Як стильний вигляд допомагає бізнеследі залишатися впевненою та керувати власною справою, запустити власне виробництво та втримувати позиції на ринку в турбулентний час — читайте в інтерв’ю:

На Вашу думку, як одяг впливає на життя людини?

Ми ідентифікуємо себе за допомогою одягу, формуємо наш особистий образ і професійний імідж. Одяг говорить про нас, перш ніж ми починаємо говорити самі. Ми відрізняємо своїх і чужих за мікросекунди. Невербальні сигнали складають 55% враження від людини: одяг, постава, манера триматися. Одяг відповідає за самоактуалізацію та самовираження. Так ми розповідаємо про наше ставлення до світу та суспільства, про своє життя, про те, до якого кола належимо, яке місце у світі займаємо та яких поглядів дотримуємося.

У різні періоди свого кар’єрного шляху я обирала абсолютно різний одяг і за стилем, і за кольоровою гамою. Одяг ніби дає приналежність до певного світу, стирає ксенофобію. У певний момент, різко змінивши вектор кар’єри з юриспруденції на креативні індустрії — я зрозуміла, що мої чудові сукні-футляри та костюми двійки абсолютно недоречні у світі, в якому я збираюсь жити. У той момент я інтуїтивно змінила все на кежуал одяг і прибрала туфлі на підборах подалі, до кращих часів. Ця трансформація дозволила скоротити дистанцію з новим світом і досягти поставлених цілей легше.

Бренд одягу створений саме для ділових жінок. Чому саме для ділових? Чому, наприклад, не для майбутніх мам?

Працюючи у сфері консалтингу, я весь час думала, що в мене дуже неформатна фігура та що десь є той недосяжний ідеал, на якого відшивається весь «стандартний» одяг — жінка з фігурою феї та зростом до 170 см. За 5 років кар’єри юриста я майже весь одяг шила на замовлення, тому що одночасно підібрати необхідний колір, крій і довжину було дуже важко. Я моделювала ситуації, в яких існувала та враження, яке було необхідне. І під ці задачі замовляла одяг, шукала тканини, малювала ескізи. Часто допомагала подругам і колегам, ми витрачали години на шопінг, а контакти випадково знайдених магазинів і кравчинь передавали одна одній як скарби й дуже засмучувались, коли бренди починали псуватись у якості або йти не зрозумілим нам творчим шляхом.

Індивідуальний пошив був завжди сумнівною справою. Уже зараз я розумію, що на відпрацювання лекал «звичайного» жакету потрібно декілька тижнів і 5 — 8 примірок. І навіть щось дуже просте пошити без перевірених моделей «на завтра» неможливо. І саме цю потребу ми вирішуємо для наших клієнтів.

Наразі ми практикуємо формат готового одягу, але з кравецьким підходом. Тобто досягнути ідеальної посадки чи вкоротити річ може кравчиня в магазині, і річ буде готова від декількох годин до 1-2 робочих днів. (Наш персональний рекорд — 20 хвилин на вкорочення та ручний підшив брюк для клієнтки перед важливим івентом і розкрій та пошиття костюму двійки нестандартного розміру за одну добу).

Як створювалася перша колекція та скільки часу знадобилися на її створення?

Крок 1 — Вивчити свою аудиторію

Від ідеї запустити проєкт до відкриття пройшло 9 місяців. Перші два місяці я витратила на створення бренд-стратегії та глибинні інтерв’ю з жінками з різних сфер (корпоративний бізнес, консалтинг, власники бізнесів). У цих інтерв’ю ми говорили про проблеми, з якими вони стикаються, про їхні потреби, про розпорядок дня й у цілому про устрій їхнього життя. Про те, як вони купують одяг та де саме. Великим відкриттям стало те, що по суті жінки після 40 європейського розміру фактично відрізані від світу елегантного одягу в Україні. І шопінг перетворюється на квест: чи замовити наосліп одяг, наприклад, із Німеччини, чи вишукувати імпортні бренди та сподіватись, що вони будуть дистрибуватись і далі. Звичайно, ні про який сервіс мова не йде, тим паче про післясервісне обслуговування. Наприклад, під час інтерв’ю з фінансовою директоркою одного з аграрних холдингів вона розповіла, що вже багато років їздила до випадково знайденого польського магазину в Полтаві, тому що там були якісні костюми з вовни та її розміри. І таких історій назбиралось безліч.

Крок 2 – Запуск проєкту

Від кінця формування бізнес-ідеї та пророблення стратегії та позиціювання бренду (маркетингового дослідження та консультацій з експертами у сфері маркетингу, комунікацій і виробництва) я склала таймінг на 6 місяців у таблиці, поділений на три сфери: виробництво, маркетинг і піар, продажі. За ці місяці я пробігла божевільний марафон.

Усі сфери тісно переплетені та не можуть існувати одна без одної. Різні процеси запускались паралельно чи послідовно. Маркетингові активності почали планувати за пів року до старту. Проте деякі аспекти, наприклад, чітко прописаної комунікаційної стратегії, не було, адже я планувала найняти смм-ника — і це була помилка.

При запуску дуже персоналізованого та нішевого бренду комунікація повинна відбуватись через засновника, адже саме він несе в собі ту цінність і філософію, на якій ґрунтується продукт і весь бізнес. Наразі я працюю з командою маркетологів, але всі ціннісні аспекти формулюю самостійно.

Крок 3 – Контроль якості та власне виробництво

Світ швейної промисловості закритий, а виробники тканин сконцентровані на збереженні своїх авторських прав на дизайн тканин, тому для закупівлі ми їздимо в Париж на Premier Vision — головну текстильну виставку, яка проходить двічі на рік. Першу колекцію ми відшили на аутсорс виробництві, але через 4 місяці стало зрозуміло, що бізнес-модель не може бути цілісною без мінівиробництва безпосередньо на місці. Я працюю для тієї категорії жінок, які розуміють, що таке по-справжньому швидкий темп життя і багатозадачність. Через кілька тижнів після відкриття ательє, за 15 хвилин клієнтка купила 2 костюми, й поки міряла другий, дівчата встигли вкоротити й підшити їй штани. До зустрічі, на яку вона пішла в них, залишалося ще пів години.

Вибір матеріалів є головним пріоритетом мого бізнесу. Костюм — це наш партнер, і від його якості залежить наше відчуття впродовж дня. Ми працюємо з іменитими фабриками, які роблять кращу костюмну шерсть — улітку не спекотно, а взимку не холодно, не мнеться, тримає форму й підлаштовується під тіло людини. Ми укладаємо прямі контракти з фабриками, і через це можемо триматися в середній ціновій категорії при топовій якості виробів.

Крок 4 – Позиціювання продукту

Продукт ділиться на дві частини:

– базова лінійка, яка побудована за принципом капсул. Тобто 5-7 речей з одного набору (капсули) можна міксувати між собою для створення 12-14 різних образів. Це і про екологічність споживання, і про стійку моду, і про раціональний гардероб. У базовій лінійці акцент зроблений на класичні позачасові силуети, найкращу з наявних вовну та відточені лекала. Базовий костюм з вовни буде служити не один сезон. Якщо він зшитий правильно й саме на фігуру клієнта — це зручна улюблена річ, яку не захочеться знімати.

– сезонні мініколекції — родзинки, які ми так любимо в гардеробі. Літні жакети та тренчі з льону й органзи, піджаки з мереживними рукавами. До осені готуємо дроп клубних оксамитових жакетів і подовжених блейзерів.

Більшість малих підприємців не мають досвіду ведення бізнесу та знають свою справу на середньому рівні. Від цього стає дуже сумно.

Що малому бізнесу зараз видається найскладнішим?

Найскладніше — це відсутність досвіду вести бізнес у цілому. Нас чомусь не вчать цього в школах й інститутах. Хоча ці знання іноді корисніші, ніж фізика або вища математика. Мені дуже пощастило: я прийшла в бізнес з хорошим юридичним бекграундом і багатьма друзями-консультантами з усіх сфер, від фінансів до lean. Це вберегло мене від величезної кількості помилок, допомогло почати вести облік і систематизувати процеси зі старту.

Коли я спілкуюся з підприємцями на форумах, то з жахом розумію середній рівень знань справи, і від цього стає дуже сумно. Часто це розгубленість і нерозуміння: куди бігти та що взагалі робити? Практично в усіх сферах — від маркетингу до розмитнення тканин — прогалини в законодавстві, плутані трактування норм, суперечності й нерозуміння процесів економіки.

Через пів року після старту почався карантин, і це стало абсолютною несподіванкою для всіх. Ми пропрацювали два місяці в тотальній ізоляції з рідкими виїзними примірками. З одного боку, це перекреслило всі плани та прогнози росту, а з іншого боку, це стало важливою паузою, щоб усвідомити все, що відбувається. За час карантину я зрозуміла, як варто допрацювати бізнес-модель і продукт. Глибше познайомилася зі своїми клієнтами, з’явилося більше часу на творчість і вдосконалення процесів.

На які граблі як підприємець наступали та які зробили висновки?

Перше — потрібно помножити свої очікування, прогнози та сподівання на три з самого початку. Буде довше та складніше, ніж може здатися з першого разу. Коли я почала створювати приблизну фінансову модель, у таблиці собівартості було 6 колонок; зараз їх уже понад 40. Так буде скрізь.

Друге — пам’ятати про закон Мерфі, бути готовим на будь-який процес закладати додаткові 2-3 тижні та продумувати план В і С на випадок, якщо почнуться якісь проблеми. А вони, скоріш за все, почнуться: ланцюжок поставок зламається, кордони закриються, машини з обладнанням запізняться. Все, що може піти не так — піде, і все, що ми можемо, це зберігати спокій і чітко знати, що робити.

Ну, і третє, найскладніше й найважливіше — ми всі оточені близькими людьми, кожен з яких гарний у чомусь. Не варто боятися просити про допомогу й говорити про свої проблеми або складнощі. Навіть якщо вам не допоможуть, проговоривши проблему з різних сторін кілька разів, ви знайдете рішення.

Розкажіть про юридичне минуле та чому вирішили покинути кар’єру юриста?

Я почала працювати в адвокатській практиці в мами років з 15, щоліта, а перший раз на судове засідання потрапила ще раніше. Потім, після другого курсу, почалася повноцінна робота: агрохолдинги, адвокатські об’єднання. Звичайно, це заворожує — азарт, конкуренція, підготовка. Але завжди було відчуття, що чогось не вистачає. З одного боку, все чудово виходило, а з іншого боку, в будь-яких подорожах я застрягала в музеях і книжкових магазинах, привозячи додому фоліанти про мистецтво, народні промисли й архітектуру. Я завжди була дуже творчою, але, як і багато з нас, росла в парадигмі світу своїх батьків, де не було ні дизайну, ні бренд-менеджменту. Але були цікаві суди й розслідування. Так і трапився вибір юрфаку, на якому мені було страшно нудно вчитися, тому що все було вже зрозуміло.

Через кілька років після закінчення університету я почала озиратися навколо та пішла спочатку в графічний дизайн, потім у суміжний бренд-менеджмент. Я ніколи не хотіла свій бізнес, але в якийсь момент зрозуміла, що хочу працювати для тих людей, які мені по-справжньому важливі.

Жіноче підприємництво таке, як чоловіче, чи чимось відрізняється?

Жіноче підприємництво таке ж, як і чоловіче, з тією лише різницею, що ми приймаємо все дуже особисто. Ми ставимося до нашого продукту як до свого продовження, дитини, центру всесвіту. У нас більше емпатії та тривоги. В основному, жіночий бізнес — це про покликання та про справу, в яку ми дуже віримо та яку не відділяємо від себе. Я не зустрічала жінок нової генерації підприємців, які б займалися чимось тільки заради ідеї заробітку. Для нас це дуже особисті історії.

Про глобальне. З погляду Вашого особистого бізнесу, яких змін хотілося б у державі для таких підприємців, як Ви?

У першу чергу, хотілося б адекватного соціального страхування. Жінки все ще несуть репродуктивне навантаження й відповідальність за дітей. Ми змушені працювати та вкладати рівний економічний внесок, а після роботи виходити на другу зміну домашньої праці та догляду за дітьми та рідними. Якщо ми платимо податки, то дитячі садки не повинні закриватися о 17, щоб жінки могли повноцінно працювати.

Мене в принципі влаштовує податкова система для малого бізнесу. Це, безумовно, обмеження, але в цих рамках можна працювати. Набагато складніше з соціальними аспектами й загальним ставленням держави до громадян і до бізнесу.

У кравецького бізнесу великий потенціал для зростання й імпортозаміщення.

Яких ресурсів не вистачає в державі для Вашого бізнесу?

Насправді ситуація досить плачевна. Моя бабуся все життя пропрацювала технологом великої швейної фабрики. Коли я придумала проєкт і прийшла радитися, вона відразу розповіла про купу фабрик і тканинних комбінатів в Україні. На жаль, до наших днів це все не дожило. У кращому випадку в Україні ми можемо купити трикотаж або тканини мануфактур (льон, кропива). Всі комплектуючі ми імпортуємо: від тканин до блискавок і ґудзиків. Ця ситуація пригнічує, але я вірю, що тут великий потенціал для зростання й імпортозаміщення. У майбутньому я хочу відродити текстильну промисловість в Україні й побудувати компанію так, щоб це був повний цикл виробництва з наших матеріалів. Від ферми з вівцями до дизайну та принтів.

Розкажіть про свій звичний робочий день. З чого починається, які бізнес завдання доводиться вирішувати щодня?

P.S. Чи маєте вихідні?:)

Я працюю спринтами по 6 тижнів, тиждень і день. У кінці спринта я беру паузу та ставлю нову глобальну задачу, на якій починаю фокусуватись. В один зі спринтів це може бути розроблення та покращення лекал, в інший — піар чи маркетингові активності.

З вихідними все дуже непросто, бізнес — це маленька дитина, яка потребує догляду та про яку ти думаєш постійно. Я практикую аудит усіх сфер через колесо життя та намагаюся бути в балансі, щоб не вигорати. Раз на 6 тижнів ставлю велику мету, яку розбиваю на тижневі спринти. Такий підхід дозволяє не розчинятись в операційній активності, а сконцентровано 4 години на день працювати над стратегічними задачами.

Кожен день намагаюся поєднати навантаження різної спрямованості, щоб не перевантажувати свідомість і встигати більше. 4 години зосередження на інтелектуальній праці, 4 години на операційні питання й те, що вимагає швидкості. Ще 2 години на роботу з матеріалами: крою, конструюю, намагаюся шити макети, і цим дуже веселю кравчинь і технологів.

Майже постійно приїжджаю на роботу у вихідні. Це місце сили та натхнення.

Monin: історія про бізнес-партнерство за чашкою кави.